— Інсульт – це клінічний синдром, який проявляється гострим розвитком неврологічної симптоматики у зв’язку з порушенням кровообігу головного мозку. Природа інсульту може бути різною. Якщо говорити взагалі, то інсульти поділяються на ішемічні та геморагічні. Геморагічні (вони називаються крововиливами) відбуваються через розрив стінки судини мозку. На щастя, вони трапляються лише в 10% випадків, адже вони більш небезпечні для життя. Ішемічні інсульти (мозкові інфаркти) залежно від причини, що їх викликала, мають свої підтипи: атеротромботичний, кардіоемболічний, лакунарний тощо. Головне – в основі лежить порушення кровообігу в якійсь ділянці мозку через стеноз (звуження), спазм, оклюзію (закупорку) артерії тромбом, атеросклеротичну бляшку, емболу (повітря) та ін. Спазм – це різке скорочення судини, що в принципі є природною захисною реакцією організму. Наприклад, воно може статися на висоті гіпертонічного кризу. Через це якась із ділянок мозку виявляється знекровленою, тобто припиняється харчування мозкової тканини і вона перестає функціонувати.
Коли по великих судинах рухається тромб, людина нічого не відчуває, але в маленькій посудині в мозку він зупиняється і далі частина мозкової тканини перебуватиме в стані ішемії та гіпоксії. Гіпоксія – це зниження постачання киснем, кисневе голодування. Ішемія – це процес, за якого порушується кровообіг і це призводить до порушення метаболізму в мозковій тканині, дефіциту глюкози та накопиченню продуктів розпаду. Через це в подальшому відбувається цілий ряд різних патологічних реакцій і головне – загибель нервових клітин.
— Тобто інсульт може бути викликаний різними захворюваннями?
— Так, причина інсульту може бути різною, але ззовні кінцевий результат буде однаковим – зниження кровообігу в якійсь ділянці мозку або відсутність кровообігу. Головним завданням лікаря є саме правильне визначення характеру і виду інсульту, оскільки від цього залежить лікування (воно принципово відрізняється при різних видах інсульту), тактика ведення, прогноз хвороби та профілактика подальших інсультів.
Оскільки кожна ділянка мозку відповідає за певне функціональне навантаження, після інсульту функції постраждалої ділянки мозку порушуються і з’являється клінічна картина захворювання. Практично завжди з порушенням функцій лікар може визначити характер інсульту, яка артерія постраждала.
— В Україні інсульт поширене явище?
— Як і в будь-якій іншій точці земної кулі. Інсульт відносять до судинних захворювань, а нині в світі лідирує судинна патологія. Серед нервових хвороб – це найчастіша патологія. Найчастіше інсульт – це ускладнення гіпертонічної хвороби і атеросклерозу, який є найчастішою причиною інфарктів. Страждає вся судинна система, а ускладнення можуть бути різними. Також додають своє і захворювання серця, аритмії, підвищена або знижена здатність згущуватися крові, ревматизм, метаболічні порушення (цукровий діабет) та ін.
— Хто в групі ризику?
— Найчастіше інсульт виникає у літніх людей із підвищеним артеріальним тиском, високим рівнем холестерину і, відповідно, атеросклерозом.
Вважається, що до групи ризику входять люди з метаболічним синдромом – це збільшення маси вісцерального жиру (жирові відкладення в області талії), а також пацієнти з підвищеним цукром у крові.
Крім того, до групи ризику потрапляють люди з цукровим діабетом. Слід зазначити, що при цукровому діабеті метаболічний синдром проявляється практично завжди. До того ж він є додіабетичним станом, адже рівень цукру вже підвищений, але це не настільки високі показники, за яких приймається постійна терапія.
Доведено і прийнято в усьому медичному світі, що якщо талія у жінок більше 88 см, а у чоловіків – 102 см, розвивається метаболічний синдром і вони потрапляють до групи ризику інсультів, адже має місце абдомінальне ожиріння, що по суті є симптомом переддіабету. Хвороби серця, підвищене згортання крові, куріння, ожиріння, гіподинамія, прийом деяких препаратів, наркотиків (кокаїн), зловживання алкоголем також є факторами ризику.
— Чи можна розпізнати наближення інсульту за декілька днів або годин, аби йому запобігти?
— Зазвичай, передінсультний стан супроводжується підвищеним артеріальним тиском, але це зовсім необов’язково. Що стосується відчуттів пацієнта, то він може відчути головний біль, запаморочення, неадекватність, дезорієнтацію, асиметрію обличчя (частіше помічають родичі), «мурашки» по голові, частині тіла (наприклад, правій руці чи нозі) або по одній стороні тіла. Може з’явитися слабкість з одного боку тіла. Людина відчує, що їй незручно — він кидає ложку, не може нести сумку в одній руці, він чіпляється носком однієї ноги за поріг, може не помічати предмети бічним зором, можуть двоїтися предмети. Буває, що пацієнти забувають слова, в основному іменники – це характерна ознака порушень функцій мозку, такий вид амнезії, коли людина знає, що це, приміром, «ручка», але згадати слово не може, він скаже, що це предмет, яким пишуть. Окрім того, може порушуватися артикуляція.
Також це може бути оніміння навколо рота, порушення ковтання, першіння, заливання рідкої їжі в ніс, заплітання язику. Крім цього, симптомами можуть бути раптова слабкість, нудота, запаморочення. Якщо перед очима бігають мушки, відчувається оніміння з одного боку, перекіс обличчя, вестибулярні порушення, нудота, блювання – все це ознаки передінсультного стану або початку інсульту. Але найбільш часті симптоми інсульту – параліч половини тіла і порушення мови.
— Всі ці ознаки трапляються один за одним або може проявитися лише один із них?
— Може бути лише один, а можуть бути кілька в комплексі. Буває, що сьогодні турбує щось одне, а завтра до нього доєднується ще одна ознака. Сьогодні повзають мурахи з одного боку тіла, а завтра з’являється несподівана слабкість у руці, ускладнення мови. Трапляється навіть таке, що звужується поле зору, хворий натикається на предмети – це теж порушення функції мозку.
— Коли треба йти до лікаря-невропатолога?
— Коли з’являється будь-яка з вищеперерахованих скарг – це вже свідчення порушеья, тому бажано звернутися до лікаря. Чим раніше пацієнт звернеться по допомогу, тим більше шансів, що інсульт може і не розвинутися або, скажімо, результат буде з мінімальними порушеннями. Існує таке поняття – «інсульт у ходу», це означає, що могла бути слабка симптоматика на початку, може бути, пацієнт навіть звертався до лікаря, йому надали допомогу, але інсульт розвивається далі. Все залежить від артерії, яка страждає: чим вона більша, тим ширше інсульт. Тут важливо не втратити час.
— Від ураженої артерії залежать наслідки інсульту і період реабілітації?
— Якщо страждає велика живильна судина, як, наприклад, середньомозкова артерія, то частина важливих структур опиняться в стані ішемії, що призводить до тривалої терапії і період реабілітації буде довшим і складнішим. Але якщо процес зачепив невелику артерію (коркову гілочку), все може закінчитися слабкістю в нозі або іншими не такими страшними симптомами.
Бувають такі знахідки на МРТ, коли начебто людина ні на що не скаржилася, а по МРТ видно, що в мозку було порушення кровообігу. В той момент пацієнт десь перетерпів, переходив, відлежався вдома і видужав.
На МРТ можуть бути множинні дрібні вогнища. Часто така ситуація зустрічається у гіпертоніків з некомпенсованим тиском. Кожен криз залишає такий слід. А це ж зони нервових клітин, що загинули. До лікаря потім приходять зі зниженням пам’яті, критики, емоційною лабільністю, головним болем, запамороченням і ін. Ця ситуація небезпечна саме в плані високої ймовірності розвитку цього інсульту.
— Як можуть допомогти рідні в період реабілітації після інсульту?
— Реабілітація після інсульту – це одна з найдорожчих і трудомістких медичних процедур. Саме тому у всьому світі борються з судинними захворюваннями і з їх ускладненнями — інсультами. Пацієнти, які пережили інсульт, дорого коштують суспільству. Крім того, для такої людини це дуже велика психологічна травма, що часто він стає інвалідом. Після серйозних інсультів пацієнт може стати лежачим, у нього може бути повністю паралізований правий чи лівий бік, порушується мова, функція тазових органів.
Якщо паралізований правий бік, то додається ще й афазія – порушення мови.
Пацієнти розуміють вас, але не можуть нічого зрозумілого сказати. Таких людей потрібно як маленьких дітей заново вчити розмовляти – це трудомісткий процес із логопедом. Дуже добре, коли паралізований бік може відновитися, але бувають ситуації, коли параліч залишається. Проте, якщо таким пацієнтам дозволяє загальне здоров’я, вони можуть самі себе обслуговувати. Їх можна навчити сідати, годувати себе і ходити, нехай навіть спочатку з ходунками. Щоправда, все це об’ємна, колосальна праця з обох боків. Тим паче, що часто можлива післяінсультна депресія: пацієнти не вірять в свої сили, не вірять, що знову зможуть ходити, відчувають свою безпорадність, не хочуть бути тягарем. Це завжди погіршує ситуацію. Важко допомогти людині, якщо вона не вірить у свої сили, нічого не хоче, важко створювати мотивацію.
Важливо відразу після інсульту проводити дихальну гімнастику, необхідно обробляти пролежні, щоб не було ран. Хворого потрібно перевертати, стежити, щоб він вчасно ходив у туалет (часті закрепи), щоб завжди була чистою білизна. Слід звернути увагу, що важливо положення тіла в період, коли людина лежить. Адже досить швидко виникають контрактури – коли м’яз не працює, він перероджується в сполучну тканину. Потрібно, щоб м’язи працювали і не забували свою функцію. Людині треба робити гімнастику, масаж, стежити за правильним положенням рук і ніг у ліжку. Під коліно треба підкладати валик, під стопи — упор, щоб вони були зігнутими, рука має перебувати у фізіологічному напівзігнутому положенні, до кисті руки покласти кульку, щоб пальчики були весь час напівзігнуті. Все це потрібно масажувати, щоб надходила кров, щоб м’язи відчували, що є рух в суглобах, інакше все «закостеніє».
Крім цього, після такого паралічу у всіх суглобах буде виникати біль через розтягування суглобових сумок, тому паралізовану руку потрібно обов’язково підв’язувати. Якщо за цим не стежити, з часом виникають сильні болі у плечі, руці.
З перших днів важливо не пропустити застійну пневмонію, затримку сечі, висхідний пієлонефріт, пролежні, закрепи.
Це захворювання психологічно важко пережити не тільки пацієнтам, а й родичам. Але життя дорожче за все, в будь-якому вигляді.
Сьогодні в світі доведено, що рання реабілітація – масаж, лікувальна гімнастика, вставання, сидіння, ходіння – все це дає найкращі результати в прогнозі відновлення після інсульту.
— Родичам треба мотивувати людину жити далі?
— Від того, наскільки активними будуть рідні в плані підтримки у період реабілітації, залежатиме, наскільки швидко буде йти відновлення. Наші нервові клітини влаштовані так, що здорові клітини поблизу загиблих беруть на себе їхні функції, вони заново навчаються. До того ж робота здоровими кінцівками стимулює відновлення хворої сторони, адже в мозку працюють перехресні зв’язки. Від оптимізму, віри, наполегливості близьких залежить, наскільки швидко хворий навчиться вставати, сідати, їсти (звичайно, якщо ситуація дозволяє, щоб пацієнт досяг таких результатів). Бувають важкі інсульти, коли домогтися цих результатів вкрай складно. Але відновлювальні можливості кожного конкретного хворого ніколи не можна знати наперед. Тому треба боротися, незважаючи ні на що, до останнього.
— Є перша допомога при інсульті?
— Ви можете відправити пацієнта до спеціалізованого медичного закладу, де йому нададуть допомогу. При інсульті, який зачіпає стовбурові функції, може виникнути небезпечна ситуація – людина може почати задихатися або поперхнутися. Також може статися зупинка дихання, серцебиття або падіння артеріального тиску. На жаль, подібне може відбутися раптово. Тому ніяких спеціальних навичок при інсульті немає. Потрібно стежити за людьми з підвищеним артеріальним тиском та іншими факторами ризику, адже вони перші страждають на інсульт. Необхідно стежити за людьми з миготливою аритмією, коли серце повноцінно не скорочується, а скорочується асинхронно, в передсердях формуються мікротромби. Якщо людина не приймає потрібного лікування, то в будь-який момент можуть мігрувати в кровоносне русло тромби і закрити судину в серці або мозку. Також і з варикозною хворобою – в розширених венах часто присутні мікротромби. Якщо людина знаходиться серед людей із підвищеними факторами ризику інсульту, родичі мають бути напоготові. Якщо вони бачать, що людина дезорієнтована, що вона не зовсім адекватна, у нього порушилася мова – вони повинні його терміново консультувати у невропатолога.
— Яка профілактика інсультів?
— Це профілактика всіх серцево-судинних захворювань: контроль артеріального тиску, зниження коагуляційної функції крові в літньому віці, зниження до адекватної віком норми масу тіла, низькохолестиринова дієта, повноцінне харчування, адже надмірна вага – фактор ризику. Потрібно правильно харчуватися, намагатися отримувати позитивні емоції, стежити за своїм здоров’ям і повинна бути адекватна для віку фізична активність. Потрібно багато ходити, робити гімнастику, не перегріватися на сонці. А передусім потрібно рухатися, адже саме рух – це життя.